Якщо відкладати половину чистої зарплати — не третину, а половину — на 50-метрову квартиру в Празі піде 27 років. Це найжорсткіший показник у Європі.
Автор — Руслан Аверін.
Міжнародне дослідження ринків житла зафіксувало те, що аналітики називають празьким парадоксом: місто із середньою зарплатою нижчою за західноєвропейську і цінами на житло вищими, ніж у багатьох західних столицях.
| Показник | Значення |
|---|---|
| Прага: окладів за 70 м² | 15,9 (+0,4 за рік) |
| Зростання цін за 10 років | +180% |
| Зростання зарплат за 10 років | +80% |
| Брно: окладів за 70 м² | 13 |
| Середня чиста зарплата (2026) | €1 960 |
| Років накопичень (50% доходу, 50 м²) | Прага 27, Карлові Вари 19, Брно 18, Острава 8 |
Чому Прага відірвалася
Десятиліття дешевої іпотеки, жорсткі будівельні регуляції та статус найліквіднішого ринку регіону зробили своє: ціни зросли на 180%, зарплати — на 80%. Квадратний метр у Празі дорожчий за український у середньому на 89%, при тому що розрив у доходах між країнами скорочується. Покупець із середнім окладом фактично виключений з ринку — місто переходить до моделі довічної оренди.
Що це означає для капіталу
Ринки з такою структурою — знахідка для орендодавця і пастка для спекулянта: дохідність оренди стабільна, але потенціал подальшої переоцінки обмежений платоспроможністю, яка вже на межі. Інвестори, які порівнюють регіональні ринки, дедалі частіше дивляться на Остраву та Пльзень (8 і 14 років накопичень) — там зберігається запас зростання, який Прага вже вичерпала.
Підсумок: празький кейс — урок для всіх столиць, що розвиваються: коли ціни зростають удвічі швидше за доходи десять років поспіль, ринок не падає — він просто змінює власника з мешканця на інвестора.