RFC Capital Research розглядає український внутрішній інвестиційний ландшафт 2026 року як конструкцію з двох стовпів, сформованих державою, а не ринком.
Автор — Руслан Аверін.
Теза цієї хаб-записки проста: внутрішній інвестиційний ландшафт України 2026 року спирається на два державні стовпи. Перший — ринок суверенного боргу в гривні (ОВДП), де реальна дохідність впевнено позитивна й тримається в діапазоні 14–17%. Другий — субсидований житловий фінансовий комплекс єОселя, на який припадає близько 94% усіх іпотек і який рухає прямий фіскальний трансфер. Обидва стовпи є функціями одного макросередовища: ключова ставка НБУ 15%, борг близько 122% ВВП, якір програм МВФ та ЄС. Один стовп — це фіскальний канал фінансування, інший — фіскальний канал видатків. Два боки одного балансу воєнної економіки. Практичний огляд для приватного інвестора викладено в companion-матеріалі на averin.com: як інвестувати в Україні 2026.
Суверенний борг (ОВДП)
ОВДП — це канал, через який держава залучає внутрішні заощадження для фінансування дефіциту. За ставки НБУ 15% та інфляції, що сповільнюється, гривневі папери дають реальну дохідність 14–17%, що виводить їх із категорії спекуляції в категорію структурного класу активів. RFC Capital Research розбирає цей клас цілісно в матеріалі ОВДП як клас активів: фронтир фіксованого доходу, де формалізується логіка алокації.
Усередині класу критична форма кривої. Співвідношення коротких і довгих паперів, спред між гривневими та валютними випусками задають, за що саме інвестор отримує премію; цьому присвячено розбір кривої дохідності ОВДП у гривні та валюті. Висока дохідність — це не подарунок, а компенсація за конкретні ризики.
Головний із них — дюрація на тлі суверенної кредитної історії. Довгий кінець кривої несе ризик реструктуризації, і саме баланс між дохідністю та цим хвостовим ризиком визначає реальну привабливість паперу; детально — у записці дюрація та ризик реструктуризації ОВДП.
Житловий комплекс (єОселя)
Якщо ОВДП — це вхід грошей до бюджету, то єОселя — їхній вихід. Програма перестала бути заходом підтримки й стала інфраструктурою всього іпотечного ринку. RFC Capital Research аналізує її як єОселя як клас активів: субсидована іпотека та фіскальний механізм, де ядром виступає покриття процентного спреду державою: ринкова ставка понад 20% конвертується в пільгову 3–7% коштом бюджету.
Цей трансфер деформує первинний ринок житла. Концентрація 94% іпотек в одній програмі означає, що попит на новобудови Києва визначається бюджетним рішенням, а не доходами населення; механіку розібрано в матеріалі єОселя та ринок житла Києва.
На верхньому рівні це питання фіскальної політики: скільки держава готова платити за доступність житла й наскільки це зобов'язання стійке за ставки 15%. Цю рамку розкрито в записці політика доступного житла та фіскальна стійкість.
Два стовпи: єдиний баланс
| Параметр | ОВДП (суверенний борг) | єОселя (житловий комплекс) |
|---|---|---|
| Фіскальний канал | Фінансування (приплив до бюджету) | Видатки (відплив із бюджету) |
| Механізм | Позика в гривні під реальну дохідність 14–17% | Покриття спреду 20%+ → 3–7% з бюджету |
| Ключовий ризик | Дюрація та реструктуризація суверенного боргу | Концентрація 94% та стійкість трансферу |
Синтез
Обидва стовпи тримаються на одному цвяху — ключовій ставці НБУ 15% та безперервності зовнішнього фінансування. Висока ставка водночас робить ОВДП дохідними та здорожчує субсидію єОселя: те, що збагачує власника облігації, обтяжує бюджет, який оплачує іпотечний спред. Борг близько 122% ВВП та якір МВФ і ЄС зв'язують ці канали в єдину систему: доки зовнішній потік покриває дефіцит та утримує курс, держава здатна й обслуговувати ОВДП, і фінансувати єОселя. Збій в одній ланці б'є по обох. RFC Capital Research розглядає український ландшафт 2026 року не як набір окремих інструментів, а як єдиний баланс воєнної економіки, де дохідність облігації та доступність іпотеки — дві проєкції однієї фіскальної волі. Інвестор, який читає лише один стовп, бачить половину картини. Практичний бік цього висновку Руслан Аверін розкриває в companion-хабі на averin.com.